НЕМА́РНО. Присл. до нема́рний. Щоб недаром жити, немарнО тратити час, вона взялась то сим, то тим перепродувати (Мирний, II, 1954, 135); На душі у мене тепло й гарно, Що недарма я по землі ходив, Що народився я на світ немарно! (Дмит., Київські кручі, 1962, 38): А квіти, квіти!.. Солов’я немарно вабить пишна рожа (Сос., Щастя.., 1962, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 335.