НЕМА́ЗАНИЙ, а, е.

1. Не побілений, не покритий шаром глини, крейди і т. ін. (про стіни, хату і т. ін.). У великій, непривітній кухні, освіченій жовтим сонячним заходом, неметеній і немазаній, застала вона Марину одним одну (Мирний, III, 1954, 225); Мазанка світила своїми рудими, немазаними стінами (Смолич, Світанок.., 1953, 13).

2. Не змазаний чим-небудь рідким або жирним (про віз, колесо і т. ін.). Немазаний віз скрипить, а мазаний сам біжить (Укр.. присл.., 1955, 106); Потяг смикнувся і рушив, заскигливши знову своїми немазаними колесами (Досв., Вибр., 1959, 36); Немазані чоботи порепались (Гончар, III, 1959, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 335.