НЕЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. Який існує у великій кількості. [Петро:] То добро — неміряне, то добро — нелічене… за гроші його не купиш, куплею його не добудеш… (Мирний, V, 1955, 182); На думку спадають дитячі загадки: "поле незміряне, вівці нелічені, пастух рогатий…" (Вас., І, 1959, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 331.