НЕКУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Людина, яка не має звички палити. Курці зразу ж повалили на площадку сходів. У кімнаті лишилися некурці, обступили Федора Івановича (Головко, А. Гармаш, 1954, 62); Смертність від рака легенів у курців вдесятеро більша, ніж у некурців (Наука.., 1, 1960, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 330.