НЕКУКІ́БНИЦЯ, і, ж., діал. Недбала, лінива жінка. [Мати:] Якби ж я знала, що вона така нехлюя, некукібниця!.. (Л. Укр., III, 1952, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 330.

Некукібниця, ці, ж. О женщинѣ: незаботящаяся о порядкѣ, нестарательная. Уставай, невістко, неробітнице, ти нашому добру некукібнице. Мет. 305.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 549.