НЕ́КРУТ, а, ч., іст., розм. Те саме, що ре́крут. Олексієві пішов двадцятий, стояв він на черзі у некрути (П. Куліш, Вибр., 1969, 293); То не глибока річка клекоче, прорвавши греблю, то гудуть селяни, прощаючись з некрутами… (Мирний, І, 1949, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 329.

Некрут, та, м. Рекрутъ. Сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути. МВ. ІІ. 11. А Оникій нехай здоров буде, бо я учора заплакала за його, як почула, що у некрути братимуть. О. 1862. IX. 114. По над садом зелененьким доріжка лежала, молодая туди пані некрут виряжала. Н. п. Ум. Некрутик. Сидя, леже некрутики в кованих кайданах. Чуб. V. 969.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 549.

не́крут див. ре́крут.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 393.