НЕКОРОНО́ВАНИЙ, а, е. Який офіційно не наділений владою, але фактично має її. Короновані і некороновані особи ладні були піти на.. приниження й підлість, аби тільки догодити Бонапартові (Кочура, Зол. грамота, 1960, 367).

Некороно́ваний коро́ль (мона́рх і т. ін.) — особа, що офіційно не наділена владою, але фактично має її. Фітельберг не знав, як закінчувалися аудієнції у некоронованих королів (Рибак, Час.., 1960, 264); * У порівн. Лілі командувала усім господарством Шартена, як некоронований монарх (Собко, Стадіон, 1954, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 328.