НЕКОРЕ́КТНИЙ, а, е. Який нетактовно, неввічливо поводиться з людьми; нетактовний, неввічливий. Некоректна людина; // Який є свідченням чиєїсь нетактовної поведінки; грубий. Мати любила.. найстаршу дочку своєї сестри, мов рідну дитину, і прощала їй усі примхи і вади.., простила й цей некоректний учинок дівчини (Коб., III, 1956, 61); — Культурна людина завжди стежить за собою, ніколи не втрачає почуття міри й не дозволяє собі некоректних виразів… (Шовк., Інженери, 1948, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 328.