НЕКООРДИНО́ВАНИЙ, а, е. Позбавлений координації. Ніна помітила, що рухи в Софи були дивно некоординовані, вона змахувала руками так, ніби, пливучи, горнула під себе воду (Коп., Земля.., 1957, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 328.