НЕКО́ВАНИЙ, а, е. Якого не підкували; без підков. Буланий, улюбленець колгоспу, якось чудно намагався піднятися — спочатку задом, а не передом, і його задні нековані копита сковзалися по дерев’яному мосту (Сміл., Зустрічі, 1936, 39); Вдарив кінь некованим копитом, аж іскри засліпили очі всім (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 328.