НЕЙТРАЛІЗА́ТОР, а, ч. Речовина, яка нейтралізує що-небудь. Напар [звіробою] вважається хорошим натуральним нейтралізатором підвищеної кислотності шлунка (Лікар. рослини.., 1958, 46); * Образно. Петрусь відігравав між ними роль не лише зв’язкового, а й нейтралізатора, що жартом, кинутим ніби між іншим, але дуже вчасно, припиняв іноді суперечку (Дор., Не повтори.., 1968, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 326.