НЕЗЦІЛИ́МИЙ, а, е.

1. Те саме, що незціле́нний. Незцілимий хворий.

2. перен. Якого не можна позбутися. Убрана була [молода] — як цариця.. Сяла вся, як сонце, а в очах світилася незцілима мука (Хотк., II, 1966, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 324.