НЕЗЦІЛЕ́ННИЙ, а, е. Якого не можна вилікувати, зцілити; // у знач. ім. незціле́нний, ного, ч. Той, кого не можна вилікувати, зцілити. Сповідали, причащали [товариша] Й ворожки питали, — Не помогло… з незціленним В дорогу рушали (Шевч., І, 1963, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 324.