НЕЗРАДЛИ́ВО. Присл. до незрадли́вий. Він все своє життя Віддав мистецтву щиро й незрадливо (Мур., Повість.., 1948, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 322.