НЕЗНАННЯ́, я́, с.

1. чого і без додатка. Відсутність знань, відомостей і т. ін. про кого-, що-небудь, необізнаність у чомусь. В теорії пізнання, як і в усіх інших галузях науки, слід міркувати діалектично, тобто не припускати готовим і незмінним наше пізнання, а розбирати, яким чином з незнання являється знання.. (Ленін, 14, 1949, 87); — Тепер треба людей грамотних, а в мене тільки й науки, що в шкільному курникові сидів за незнання закону божого (Тют., Вир, 1964, 25).

2. чого. Відсутність якого-небудь почуття. Під час війни з небувалою силою проявились кращі риси характеру радянської людини — відвага, незнання страху в боротьбі (Іст. укр. літ., II, 1956, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 321.