НЕЗНАЙО́МКА, и ж. Жін. до незнайо́мець. Бачив я колись її, незнайомку цю вродливу (Тер., Щедра земля, 1956, 41); Незнайомка сиділа до Романа спиною, і він бачив її обличчя лише тоді, коли вона поверталася до вікна, та й то в профіль (Минко, Ясні Зорі, 1951, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 321.