НЕЗНАЙО́МЕЦЬ, мця, ч. Незнайомий чоловік. Незнайомець, проходячи, зупинився біля Христі, витріщивши на неї здивовані очі (Мирний, III, 1954, 199); Високий незнайомець, широко та енергійно ступаючи, зайшов до вагона (Коз., Сальвія, 1959, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 320.

Незнайомець, мця, м. Незнакомец!. Стрів її чуждоземець, чуждоземець, незнайомець. Гол. І. 208.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 548.