НЕЗНА́ЙКО, а, ч. і ж., розм. Людина, яка нічого не знає або не знає чого-небудь. Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить (Укр.. присл.., 1955, 91); Гордій уже давно знав, що Федот приїхав, ..але зараз навмисне удавав із себе незнайка і поводив себе так, ніби перший раз побачив (Тют., Вир, 1964, 233).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 320.

Незнайко, ка, м. Незнайка. Мнж. 40.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 548.

Незна́йко — казковий персонаж, який, повертаючись додому, або удає, що нічого не пам’ятає, або й насправді забув своє ім’я, своїх батьків, свій дім, і тепер він нова, пе­рероджена людина з іншим іменем.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 393.