НЕЗМІ́НЕНО, рідко. Присл. до незмі́нений. Я поглядав у те симпатичне личко, бачив ті незмінено милі очі (Коб., III, 1956, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 319.