НЕЗЛІЧИ́МИЙ, а, е. Те саме, що незліче́нний. На Голуба війнуло скаженим вітром незлічимих походів, дихнуло димом згарищ і боїв (Рибак, Гармати.., 1934, 72); А ворогів тих — незлічима сила (Л. Янов., І, 1959, 302).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 319.