НЕЗЛОСТИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що незлоби́вий. Так і розійшлися вони, незлостиві, але й не примирені (Тют., Вир, 1964, 510); Про нього ходив добродушний, незлостивий жарт, що він, мовляв, і народився в окулярах (Руд., Вітер.., 1958, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 319.

Незлостивий, а, е. Незлобный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 548.