НЕЗЛА́ГОДА, и, ж.

1. Відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між ким-небудь; незгода. Він міг зовсім одібрати в його [сина] хазяйство і знову почати самому хазяйнувати, .. тоді повстала б у сім’ї сварка та незлагода, а дід Дорош цього не любив (Гр., II, 1963, 334); [Недобитий (підспівує):] Ой ти старий, я молода, Тим між нами незлагода (Кроп., V, 1959, 31); Мій приятель болюче переживав тривалу родинну незлагоду (Перв., Материн.. хліб, 1960, 119).

2. з ким. Відсутність погодженості, порозуміння з ким-небудь, розбіжність у чомусь. На захист князів Острозьких примчав [Вишневецький], як на свято. То більше, що з реєстровцями Косінського мав свої незлагоди (Ле, Наливайко, 1957, 49); Горпищенко думає.. про свої вічні чабанські незлагоди з дирекцією (Гончар, Тронка, 1963, 57).

3. Тривога, хвилювання; неспокій. — Ой, калино моя, гірка ягода, Чом на серці моїм та незлагода? (Манж., Тв., 1955, 131); Богдан не хотів при Штепі признаватись Степурі у своїх незлагодах душевних та гризотах (Гончар, Людина.., 1960, 24).

4. Відсутність злагодженості, гармонії в чому-небудь; різнобій. Маятники заважали один одному відмінністю своїх ритмів, і час спотикався в тривозі, хитаючись від упертої незлагоди маятників (Довж., І, 1958, 440); Та ж мелодія долинає і з далекого репродуктора, що висить десь в глибині темного лісу. Тільки звуки, долітаючи сюди, запізнюються на якісь секунди. Можливо, ця незлагода і непокоїть граків (Вол., Місячне срібло, 1961, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 318.