НЕЗДУ́ЖАТИСЯ, ається, безос. Те саме, що нездоро́витися. Перед виїздом Прісьці щось усе нездужалося (Мирний, III, 1954, 20); Нездужається їй — з усього видно — і зі змученого лиця, з повільних рухів (Головко, І, 1957, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 317.

Нездужатися, ється, гл. безл. Нездоровиться. Так щось нездужається мені.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 548.