НЕЗДЕ́РЖУВАНИЙ, а, е, розм. Якого не здержує, не спиняє і т. ін. хто-небудь. За ним гнали вслід жалі товаришів праці, нездержувані насміхи над його долею, що так болюче собі з нього зажартувала (Круш., Буденний хліб.., 1960, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 316.