НЕЗДЕ́РЖНИЙ, а, е. Якого не можна або важко здержати, спинити і т. ін. Весела голосна розмова, веселий нездержний регіт аж розлягавсь по старому садку (Н.-Лев., І, 1956, 618); // Те саме, що незде́ржливий. Цей нездержний чоловік схоплювався з місця, в забутті ляскав по плечах того, хто сидів у кріслах перед ним (Ільч., Серце жде, 1939, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 316.