НЕЗГІ́РШИЙ, а, е, розм.
1. Такий, як хто-, що-небудь, подібний до когось, чогось (перев. у порівнянні). — Котячий розум незгірший Курячого! — буркнув .. Слон (Фр., IV, 1950, 126); Чим нагадатися тобі, Щоб ти не забував мене? .. Чи до ворожки через сніг Піти вночі на край села, Щоб до колишніх чар моїх Нових, незгірших додала? (Перв., І, 1958, 433).
2. Який підходить кому-, чому-небудь, задовольняє чиїсь вимоги; непоганий, хороший. [Мартіан:] Мій син одважної, твердої вдачі, — незгірший був би з нього проповідник (Л. Укр., III, 1952, 296).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 314.