НЕЗГІ́РШЕ, розм. Присл. до незгі́рший. — Над нетягою збиткуються свої пани незгірше від чужих (Добр., Очак. розмир, 1965, 217); [Джонатан:] Хотів би він в Голландію поїхать з товаришами, трохи підучитись, та грошей брак. А шкода, бо малює таки незгірше (Л. Укр., III, 1952, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 314.