НЕЗГІ́РШ, присл., розм. Те саме, що незгі́рше. Захопилась роботою Настя. Орудує вилами незгірш парубка (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 209).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 314.

Незгірш, незгірше, нар.

1) Не хуже. Взнала й я незгірш старенької моєї, почім на світі ківш лиха. Г. Барв. 372.

2) Не особенно худо, сносно. В сього хазяїна було мені незгірш. Г. Барв. 243.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 547.