НЕЗГО́ЙНИЙ, а, е. Який не може загоїтися, зникнути і т. ін. У біднім серці, як незгойна рана, ..Моя кохана (Сос., Близька далина, 1960, 226); Відчаєм та незгойним болем обіймалася Юхимова засмикана в нерозумному клопоті душа (Ле, Ю. Кудря, 1956, 272).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 315.