НЕЗГО́ДА, и, ж.
1. Відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між ким-небудь; чвари, розлад. — Чуєш, зараз мені погодись з жінкою, — обернувсь старшина до Гната, — щоб мені не було межи вами незгоди! (Коцюб., І, 1955, 38); — Згода, діти, будує, а незгода руйнує, — повчала нас мати (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 8).
2. Розбіжність у поглядах, думках, світогляді і т. ін. Незгоди всередині політичних партій і між політичними партіями розв’язуються звичайно не тільки принциповою полемікою, а й розвитком самого політичного життя.. (Ленін, 11, 1970, 125); Під час обговорення проекту програми, поданого Плехановим, між ним і Леніним виникли серйозні незгоди (Ком. Укр., 5, 1961, 10); // Відсутність погодженості в чому-небудь. Незгода була, чи німку зараз відправити, чи затримати її (Л. Укр., III, 1952, 645).
3. Негативна відповідь на що-небудь, заперечення чого-небудь, непогодженість з чимсь; відмова. Коли Тихович, бажаючи щось відповісти, на знак незгоди потряс головою, Замфір.. стогнав придушеним голосом: — Голову мені рубайте, не виноград!.. (Коцюб., І, 1955, 216); // у знач. присудк. сл. Відмовлятися, не погоджуватися. — Настали жнива — давай нашу ціну; незгода, — назувай сам [про пана] постоли та й гайда з серпом на поле (Коцюб., II, 1955, 45); Там товариші зразу охоче прийняли наказ, тут — незгода, протест і обурення (Смолич, V, 1959, 466).
4. Нещастя, біда, труднощі в чому-небудь. У їх свої нужди, свої незгоди, котрі ближче доходили до серця, ніж чуже лихо (Мирний, IV, 1955, 209); — Тих, хто їде в Сибір, ждуть великі незгоди, тяжкі випробування (Ряб., Жайворонки, 1957, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 314.