НЕЗГОВІ́РЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. незгові́рливий. Розпочаті ще Потьомкіним у Яссах мирні переговори затягувались через уперту незговірливість турків (Добр., Очак. розмир, 1965, 397).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 314.