НЕЗГАСИ́МО. Присл. до незгаси́мий. Сонце те, що Ленін засвітив, На цілий світ палає незгасимо (Бойко, З Дон. краю, 1952, 8); Усе нагадує про них [молодогвардійців] і незгасимо дише ними — світанки буднів осяйних бринять гудками голосними (Уп., Вірші.., 1957, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 313.