НЕЗВИЧА́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до незвича́йний 1. Можливо, на нього вплинула і незвичайність обстановки, але Володимир справді співав чудово (Руд., Вітер.., 1958, 111); У незвичайності своєї особи він був певен давно (Гончар, II, 1959, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 312.

Незвичайність, ности, ж.

1) Необыкновенность, необычайность.

2) Невѣжливость, неприличіе. Велику незвичайність серед людей учинила. К. Дів. С. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 547.