НЕЗБО́РНИЙ, а, е, ритор. Те саме, що незбори́мий. — Велика руська земля, дужа, незборна (Скл., Святослав, 1959, 55); У голосах мужиків звучало незборне завзяття та жадоба помсти (Оп., Іду.., 1958, 600).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 311.