НЕЗБАГНЕ́ННО. Присл. до незбагне́нний. Незбагненна велика могутність людської мислі (Рад. Укр., 21.IV 1963, 1); // у знач. присудк. сл. — Це просто незбагненно, — не вгамовувався Браницький (Добр., Очак. розмир, 1965, 160).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 311.