НЕЗАТИ́ШНИ́Й, незати́шна́, незати́шне́.
1. Не захищений від вітру, течії і т. ін. Незрівнянно краще, вільготніше дихалось їй навіть там, в отім.. незатишнім полі, ніж в остогидлій Гандзиній хаті (Крот., Сини.., 1948, 26); Вітри позмітали сніг, чорніли голі, незатишні скелі (Донч., IV, 1957, 482).
2. перен. Сповнений неспокою, тривоги і т. ін. Ця лунка тиша, ..ці порожні коридори завжди викликали в Юрія Юрійовича почуття незатишне і неспокійне (Донч., V, 1957, 478); Якась… незатишна ця ніч (Коп., Вибр., 1948, 49).
3. Незручний, невпорядкований для життя чи перебування в ньому. В незатишному, напівтемному клубі .. густо чаділа гасова лампа (Руд., Остання шабля, 1959, 208); Казарма була на п’ятдесят чоловік, незатишна, брудна, велика і напівтемна (Тулуб, В степу… 1964, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 310.