НЕЗАСЛУ́ЖЕНО. Присл. до незаслу́жений. — Якщо почуває [верблюд] себе винним, то хоч і вдар — не розсердиться. А ось як вдариш задарма, незаслужено — то він тобі цього вік не простить (Гончар, II, 1959, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 310.