НЕЗАСЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Не зайнятий поселеннями, людьми (про країну, місцевість і т. ін.). Незаселена долина; // У якому ніхто не живе (про приміщення); нежилий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 310.