НЕЗАПЛЯМО́ВАНИЙ, а, е. Якого ніхто нічим не зганьбив, не ославив; чистий. [Леся:] Заспокойся. Зрештою, твоє ім’я незаплямоване (Сміл., Черв. троянда, 1955, 80); Варто було знести горя вдвоє і втроє більше, щоб тільки дожити до цієї хвилини їхньої зустрічі, дожити, ніде не спіткнувшись, відкидаючи спокуси, дійти до нього незаплямованою, чесною, вірною (Гончар, ІІІ,1959, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 309.