НЕЗАМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Який не замерз, не покрився шаром льоду (про поверхню водоймищ, віконних шибок і т. ін.). Над морем, незамерзлим і ясним, люди їздять по набережній на санках (Л. Укр., V, 1956, 214); Стежив [дід Михей] за людьми, що дивилися крізь краєчок незамерзлої шибки на вулицю (Шиян, Вибр., 1947, 219); // Який не перетворився в лід (про рідину). По вінця були вони [банки] налиті прозорою, трохи мутнуватою, незамерзлою .. рідиною (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 182); // Який не затвердів від морозу. Для боротьби з випріванням сніг, що випав на незамерзлу землю, ущільнюють важкими гладенькими котками (Хлібороб Укр., 11, 1963, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 308.