НЕЗАКО́ННІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до незако́нний. Почуття незаконності, недозволеності свого вчинку весь час не покидало їх (Гончар, Тронка, 1963, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 308.