НЕЗАКО́ННО. Присл. до незако́нний. — Я ж одразу зрозуміла, що Меметку взято незаконно (Тулуб, Людолови, І, 1957, 398); Знав [Карпо Петрович], що зробив незаконно, взявши з собою хлопця, і потерпав (Коцюб., II 1955, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 308.