НЕЗА́ЙНЯТИЙ, рідко НЕЗА́НЯТИЙ, а, е.

1. Який пустує, не використовується (про приміщення, місце і т. ін.). А ти ж біля печі цілий день… Так втомишся, що як одбереш де пізньої доби незаняте місце, як припадеш, то, як убита, до самого білого світа не прокидаєшся (Мирний, І, 1954, 76); Тепер, .. коли я ночувала в незайнятій ніші її квартири, придивилася я ближче до її життя (Вільде, На порозі, 1955, 159); Сперся [слідчий] ліктями на високу спинку незайнятого крісла (Кол., Терен.., 1959, 268); Незайнята машина.

2. розм. Не завантажений роботою (про людину); вільний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 307.