НЕЗАГА́СНИЙ, а, е, поет.

1. Який постійно горить, ніколи не загасає.

2. перен. Який не ослаблюється, не проходить, не втрачає з часом своєї сили; вічний. Це зоря з-поміж зір найясніша, Незагасна це юність моя (Ус., Листя.., 1956, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 306.