НЕЗАВЕ́РШЕНИЙ, а, е. Не доведений до кінця; незакінчений. Робочий стіл, як ніколи завалений рукописами — незакінчений роман, незавершена п’єса, недописаний сценарій (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 5); Цимбал відчував, як навздогін за ним тягнеться довгий хвіст незавершених справ (Жур., Звич. турботи, 1960, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 306.