НЕЗАБУ́ТНЬО. Присл. до незабу́тній. Так славно, так незабутньо усміхнулась [дівчина] йому! (Гончар, Тронка, 1963, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 306.