НЕЗАБРУКО́ВАНИЙ, а, е. Не вкритий бруком (про вулицю, дорогу і т. ін.). Пройшовши останні будівлі по Пільній вулиці, вони крокували незабрукованою польовою дорогою (Вільде, Сестри.., 1958, 529); Ці тихі незабруковані вулички з лагідними будиночками серед дерев і квітів навіювали зажуру (Ткач, Арена, 1960, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 305.