НЕЗАБА́РНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється, відбувається за короткий відрізок часу.

2. Який вміє швидко робити, здійснювати що-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 305.

Незабарний, а, е.

1) Не медлительный, скорый.

2) Не требующій много времени. У такі дні незабарна служба (в церкві). Мир. Пов. II. 58.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 547.