НЕЗ’ЯСО́ВНИЙ, а, е. Якого не можна з’ясувати, пояснити. Йому здавалося, що він чує голоси за червоними дверима, вгадує людські постаті. Це було дивне, зовсім незрозуміле й нез’ясовне почуття (Загреб., Європа 45, 1959, 442).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 324.