НЕЖУРБЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що нежурли́вий. Нащо вже веселий, нежурбливий, та й він заклопотався сим випадком (Вовчок, І, 1955, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 305.

Нежурбливий, а, е. = Нежурливий. Веселий, нежурбливий, та й він заклопотався тією подією. МВ. І. 38.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 547.